* * *
Другому, если зла желаешь —
Ты зла желаешь для себя,
В кого-то камень ты швыряешь,
Но упадет он на тебя.
Бог за обиженного встанет
(Надежней не найти оплот),
И Он обидчика достанет,
Куда б ни закопался тот.
И есть ли смысл величаться,
Здесь, на земле, на пару лет,
А после в тине оказаться,
Пред этим грязный выткав след.
Господь всегда по правде судит,
К Нему ль с монетою в горсти;
И странно если верят люди,
Что можно Бога провести.
Кромсают пусть тебя на части,
Свинцом пусть заливают рот, —
Да это в жизни — зло-ненастье,
За ней — как раз наоборот.
Сквозь злую стынь, сквозь муки боли,
Пылающее бытие,
Не проклинай тяжелой доли —
Всевышний дал тебе ее.
* * *
Сентября шитьё золотое,
Акварель голубая небес.
Ноги мять ради этого стоит
И к иному терять интерес.
Запах леса, конечно, не летний –
Хоть какого спросите спеца,
И опушек иная лепка,
Фотоснимок иной озерца.
Городское обрыдло стойло,
Что с аптечным
сродни порошком.
Добираться сюда стоило
Электричкой, телегой, пешком.
* * *
Погода такая вредная,
Листья стирает дождь.
Дождь по прогнозу — временно.
Может быть,
может быть,
мож...
Мы из такого племени,
Нас не закинешь в шок...
Все в этой жизни временно.
Это же хорошо!
* * *
Все мы Божии создания:
Ласточки и светляки,
Ели, сосны — леса здания,
Рыбы, бабочки, жуки;
Осы, лисы, утконосы,
Бегемоты и слоны,
Волки, мухи-кровососы,
И медведи-шатуны.
Львицы — грозных львов супруги,
Кучи кошек — хвост трубой...
Все похожи друг на друга
Жаждой к жизни, и судьбой.
* * *
В ошалелом был восторге,
Как весенний воробей,
Думал: окажись я в морге —
Горе будет для людей.
Юность очень гениальна
(Там и Пиндар и Платон)
И обидчива повально,
Если усомниться в том.
Очень многое не светит,
Как ни трепыхайся, брат;
Да никто и не заметит,
Хоть помри пять раз подряд.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
