- Щиро вітаю тебе із Христовим Різдвом!
Ти, кажуть, ходишь у церкву, тобі не набридло?
Гратись у праведність можна, коли тебе видно,
А, зачинившись, втішатись маленьким гріхом.
- Я зачинитися можу лише від людей,
Але для Батька мого і замків не існує.
Батько і я, і все, що навкруг мене туртує,
Гірко образу одержать Йому від дітей.
- Що ти вігадуєш, друже, дивись я живу
Краще за тебе і їм, і гуляю нівроку,
А нову хату придбав я лише за півроку.
Дав же Отець твій тобі хоч копійку “живу”?
- Сильні твої аргументи, але не нові:
Так насміхається завжди над праведним грішний.
Хто похвалявся отак залишався невтішним
В час, коли смерть переходила його поріг.
- Ти розсмішив мене дуже, навіть до сліз,
Майже тобі я повірив, що будеш безсмертним!
Той, хто помер, до цих пір залишається мертвим.
- Але ж Христос, мій Господь і Спаситель воскрес!
Батько мій бачить, що зла стало більше на світі,
Він же Святий і втомився дивитись на гріх.
Знищити шкода Йому і безвинних, і злих,
От і послав Він Синочка родитись на світ.
Щоб Він у тілі людському безгрішно прожив
Та показав нам, що світло й пітьма несумісні,
Взяв би гріхи і прокляття людські повсемісно,
Щоб на хресті розіп’яти у тілі Своїм.
Так Він помер на хресті і за три дні воскреснув,
А християни – це ті, хто прямує за Ним,
Ті, хто дорогу покаже у Батьківський дім
Людям, що правди не знають, що на перехресті.
- Нащо мені твоя правда і нащо той дім?
Я у своїм буду жити, нікому не винен.
Я ж не украв, не убив, так за що це повинен
Каятись, як, навіть, зовсім не знаю у чім?
- В Бога нема ні малих, ні великих гріхів,
Грішна людина, що Бога у серці не має.
Що вона скаже, як Батько у ней спитає;
“Як ти повівся, нечемо, із Сином Моїм?”
Наше життя на землі дуже швидко минає
І не дано нам пізнати кінця його час.
Де проведеш ти і з ким всеї вічності час,
Коли почуєш від Бога: “Тебе Я не знаю”?
Нині в нас радість велика: Христове Різдво!
Він дає шанс і для тебе цей час благодатний,
Будь ти багатий чи бідний, простий або знатний,
Серце підкаже, послухайся серця свого!
ЕЛЕНА ШАБЕЛЬСКАЯ,
ВЕРХНЕДНЕПРОВСК УКРАИНА
Познакомилась с Отцом лично в 1995г. С 2001г. служу Ему редактором христианской газеты, с 2003г. - в тюремном служении. e-mail автора:shalena_04@mail.ru
Прочитано 7308 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Дуже гарне свідчення.Успіхів у творчості і не легкій праці у рифмуванні.Благословінь вам. Комментарий автора: Вдячна Вам, Вячеслав, за увагу до мого віршу. Вибачаюсь за помилки допущені в одній строчці, котру слід читати як:
Батька і я, і все, що навкруг мене турбує.
Євген Аксарін
2008-01-24 16:29:06
Трохи не вигукнув: ой. як гарно! Одначе є вади. Не буду вказувати на них. Вам, як людині, обдарованій смаком (гострим відчуттям!) вони самі впадуть в око, коли уважно будете переглядати твір.
Поэзия : Против Троицы. (2008) - Сергей Дегтярь Это произведение рождалось тогда, когда я переосмысливал догмат троицы и хотел верить только в Единого Бога - Вс-вышнего. Я думал, что не могу и не хочу больше оставаться в противоречиях и не хотел разделяться в христианстве. Это было, наверное, подготовкой к тому, что в дальнейшем мне придётся покинуть христианство, чтобы не страдать за одних и не быть в противоречиях с другими. Ведь известно всем, что в христианстве много течений. Одни признают Бога в единственном числе, а другие - во множественном. В пятидесятничестве я впервые задумался кому нужно молится, а кому не следует. Но, так получалось, что я молился то одному, то второму, то третьему. Каждое из лиц претендовало на свою исключительность и божественность. Я боялся обидеть то одного, то другого, то третьего. Во мне была путаница. Я хотел, чтобы Бог был единственным, но, христианство преподносило непонятное учение о трёх лицах, но одном Боге. Я не хотел противоречий. Я думал, что должен быть Единственный Вс-вышний, но мне говорили, что Отец и Сын и Святой Дух - равны во всём, поэтому Я молился им, а не Ему. С 1996 года по настоящее время я изучил практически все конфесии в христианстве. Я двигался к Богу в познании всех трёх и в результате этого прошёл немало учений. Мне всё это так надоело, что сейчас я не хочу более думать обо всём этом.
Я больше не хочу говорить о Троице и лицах в ней. Мне нужен лишь один Вс-вышний. Пусть Он будет моим оплотом спасения в этом мире.
Я покинул христианство и больше не хочу в него возвращаться. В нём много противоречий. Лучше уж ощущать себя не знающим ничего, кроме Христа распятого, как говорил ап. Павел.
